Звучним словом терраццо називають мозаїчне підлогове покриття, що не має швів. Наливна трамбована підлога на сімдесят п’ять відсотків складається з крихти мармуру, при цьому розміри піщинок не важливі. З відсіву мостять малюнок, трамбують, заливають клінкерним цементом. Велика кількість натурального мармуру і клінкерна суміш — основні відмінності покриттів.
Майстри створюють вручну в приміщенні:
- на підготовлену, рівну основу встановлюють армовану сітку, сплетену в малюнок;
- в обрешітку засипають камінь, скло, щільно трамбують;
- заливають клінкер, рівняють;
- зверху, для стабільності, наносять додаткову товщу розчину, який не дасть з’явитися тріщинам.
Загальна висота пластів сягає 12 см, з яких не менше семи сантиметрів — основа, не більше двох сантиметрів — декоративна суміш для міцності.
У результаті виходить справжній витвір мистецтва, що грає колірними перепадами піщинок, вражає однотонністю різногабаритних частинок. Гладкий, без виступів, має характерний блиск, фактуру, вирізняється підвищеною надійністю і твердістю. Термін служби — до ста років, при цьому йому не страшні механічні навантаження, кислоти та інше.
Історія появи тераццо
Вперше покриття з’явилися не в Італії, а в античній Греції. Греки укладали візерунки з гальки, які монолітно заливалися глиною, вапняком. Метод запозичив Стародавній Рим, замінюючи камінчики шматочками цегли. Красива прикраса житла мала надзвичайний успіх у громадян середнього стану і багатих панів. Трохи пізніше, на зміну укладанню прийшла мозаїка, і терраццо втратила популярність.
Через століття війни стерли слід кладки, але на півночі Італії в деяких містах спосіб прикрашати житло зберігся і переріс у стійку традицію. Зважаючи на доступність матеріалів, кладку мостили в житлі торговців, чиновників, графів, у громадських місцях — церквах, бібліотеках.
На початку дванадцятого століття майстри Венеції експериментували зі складом, додаючи замість цегли подрібнену теракоту, а як клейку речовину — вапно. Через кілька десятків років, з розвитком торговельних відносин, до Венеції постачали природний мармур з інших республік, крупиці якого вирішили додати в кладку. Наступні десятиліття спроб і помилок привели до досконалої технології створення настилу, яке в наш час носить назву венеціанський терраццо.
Тераццо сьогодні
В останні сто років венеціанська заливка на озброєнні у дизайнерів. Настил відмінно поєднується з різними стилями, підходить до будь-якого меблювання. Воно вдало поєднує класичні мотиви і новомодні віяння. В інтер’єрі використовують облицювання з мотивами бароко, рококо, ампір. У холах готелів, музеях можна побачити поєднання римської мозаїки та заливки — поряд із дрібною кам’яною крихтою проглядаються малюнки, окремі деталі гальки.
Однотонна, без візерунків, підлога популярна в стилях модерн, хай-тек, мінімалізм. Для сучасного дизайн-проєкту квартири — це практичне і вдале рішення, що економить час на прибирання, дає змогу монтувати систему обігріву під шари цементу. Сьогодні мармуровий порошок застосовують:
- для облицювання стін у кабінетах, ванних кімнатах;
- для стільниць, столів, окремих елементів меблів (ніжки, спинка стільця);
- як основу для піддонів душових кабін, раковин;
- сходинки, оздоблення зовні фасаду.
Матеріал набув популярності завдяки довговічності — правильно відлита підлога прослужить багато років. Вона не побоїться перепадів температур, хімічних речовин, важких предметів і різких ударів. Яскраві фарби, оригінальні відтінки не бояться води, палючого сонця, тому покриття часто використовують для кладки ззовні будинку, мощення доріжок, у місцях скупчення людей — торгових центрах, музеях.
Якщо сумніваєтеся, який дизайн проєкт квартири вам потрібен, то можете скористатися нашою акцією: дизайн-проєкт безплатно при замовленні ремонту під ключ!
